Тиша над Дніпром
Олена Коваль, Київ
Тиша над Дніпром стоїть прозора, мов берег, що навчився берегти. І кожна хвиля, стримана і скор...
ЧитатиВірші сезону
Публічно можна показувати тільки позиції. Точні голоси бачить адміністратор, а читачі відкривають тексти без зайвих віджетів.
Олена Коваль, Київ
Тиша над Дніпром стоїть прозора, мов берег, що навчився берегти. І кожна хвиля, стримана і скор...
ЧитатиМаксим Лис, Львів
Листопадова мова лягає на плечі, як теплий папір недописаних міст. Ми вчимося мовчати про найне...
ЧитатиІрина Сад, Харків
Світло в укритті не питає імен, воно просто тримає обличчя. Між стінами, схожими на камінь і де...
ЧитатиАндрій Мороз, Одеса
На карті солі міста не зникають, лише міняють обриси води. Ми все одно додому повертаєм, як хви...
ЧитатиМарія Верес, Чернігів
Північний сад тримає білий подих, на гілці спить повільна далина. І кожен слід у вимерзлих горо...
ЧитатиДанило Рута, Дніпро
Голос трамваю стихає за рогом, та рейки ще довго тримають тепло. Ми їдемо містом, яке нам дорог...
ЧитатиСофія Лан, Полтава
Пошта до ранку несе нам мовчання, лист, що зігрівся в долонях доріг. Кожне коротке людське прощ...
ЧитатиРоман Вітряк, Тернопіль
Зелений вокзал пахне липнем і чаєм, перони гудуть, наче бджоли в траві. Ми знову когось на світ...
ЧитатиЛеся Гай, Ужгород
Камінь і ріка не сперечались, хто з них сильніший у земній ході. Вони обидва довго залишались о...
ЧитатиПавло Грін, Івано-Франківськ
Місто після дощу відкриває вікна, асфальт віддає небесам синяву. І кожна калюжа, коротка і звик...
ЧитатиКатерина Луг, Вінниця
Теплий алфавіт на долоні світиться, літери дихають хлібом і сном. Мова у темряві тихо не губить...
ЧитатиЮрій Степ, Кропивницький
Соняхи біля траси стоять, мов антени, ловлять далекі новини полів. І сонце повільно проходить к...
ЧитатиНаталя Дим, Черкаси
Повернення голосу почалось тихо, із першого слова, що встояло в нас. Ми вийшли з мовчання, немо...
Читати